ХРАМ АРХІСТРАТИГА МИХАЇЛА

ПРЕСТОЛЬНЕ СВЯТО 21 ЛИСТОПАДА

 

Так виглядає будівництво храму

Такий красень будується!

 

Розклад богослужінь:

СУББОТА              17.00     ВЕЧІРНЯ ТА УТРЕННЯ

НЕДІЛЯ                  8.00      БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ

 

Святині храму.

Список з чудотворної ікони Божої Матері “Тиврівська”, справжня ікона була втрачена під час пожежі у старовинному дерев`яному храмі святителя Миколая. Копію змальовано  з найстарішої копії  образа, що знаходиться у Лемешівському монастирі.

Свята Євангелія, що колись належала одному із зруйнованих православних храмів Тиврова, чудесно знайдене й викуплене  з антикварної крамниці Вінниці.

Храмова ікона Архистратига Михаїла (Собор Архистратига Михаїла)

Ікона святого великомученника и целителя Пантелеймона, освячена на святих мощах великомученника.

Різбляний дерев`яний виносний поклонний хрест ручної роботи, різбляний кам`яний хрест, подарунок Лядівського  скельного монастиря.

 

 

КОРОТКИЙ ІСТОРИЧНИЙ НАРИС

ПРО ПРАВОСЛАВНУ ЦЕРКВУ НА ТИВРІВЩИНІ

Тиврів.

Райцентр на мальовничих берегах Південного Буга у 30 км на південь від Вінниці.  Населення 4666 чоловік. Перша згадка про поселення Тиврів відносится до 1505 року, хоча деякі досліджувачі, посилаючись на “Повість времєнних літ”, зв`язують походження назви з назвою поселенняя тиверійців. У кінці XV стол. воно було розорено татарами. Як сказано у історичних довідниках Тиврова, поселенню, як і багатьом містечкам  Подолу не поталанило у місцеположенні – біля кучманського шляху. Тиврів на той час був прикордонним укріпленням Литовского князівства. Саме тут зазвичай татарскі орди любили переправлятися через Південний Буг. Зрозуміло, що першою жертвою нападів на Поділля у цій місцевості був саме Тиврів.

Вперше містечко згадується у 1505 р., коли брацлавскому землевласнику Ф. Дашкевичу було надано право володіння Тивровом. Тут була литовська, а потім польска прикордонна фортеця на Кучманському шляхі татар.

У 1569 р. Тиврів відходить Польші.

У1648 р. Тиврів  захватили козацькі війська М. Кривоноса и зруйнували старовинний костел, одначе скоро поляки повернулися у місто.

У 1742 р. Брацлавский хорунжий М. Калитинський побудував новий костел для монастиря доминіканців (в радянські часи у приміщенні размістилася фабрика пластмасових виробів).

Доминіканський монастыр сьогодня.

 

У 1744 р. Тиврів отримав статус містечка.

У 1756 р. право на владіння містом відвоював рід Ярошинських. У XVIII ст. за Тиврів почалась справжня війна між поважними знатними родами Калитинських та Ярошинських. У 1756 р. у битві Тиврів бул відвойований Захаріем  Ярошинським. Ярошинські побудували тут розкішний палац та розбили парк.( Палац згорів, а парк знаходиться у дуже запущенному стані).

З часом маєток перейшов  графу Гейдену, що займався у місті пивоварінням. У 1898 г. палац сильно позстраждав від пожежі, однак будівля збереглася  до наших днів – зараз це ліцей-інтернат.

Ліцей-інтернат.

 

Також збереглися торгові дома XVIII ст., будівля водяного млина XIX-XX ст. Лісовий берег Південного Бугу з гранітними виступами у цьому місці – популярна зона відпочинку вінничан.

З 1961 р. – районний центр.

Відомості про православні храми у цьому регіоні доволі бідні.

Энциклопедичний довідник Ф.А. Брокгауза і И.А. Ефрона. — С.-Пб.: Брокгауз-Ефрон. 1890—1907., вказує,що у Тиврові у той час було 2 православних церкви, костел та капличка, синагога, чоловіче духовне  училище, церковно-приходськая школа .В духовному училищі знаходився домовий храм, апсиду котрого видно на фото. Зараз у ньому знаходиться музей при ліцеї-інтернаті.

Видно напівкруглу алтарну частину домового храму.

 

Православный храм Вознесіння Господня знаходився практично у центрі містечка, й проіснував до 1936 року. Був зруйнований.

Вже в наш час, при підтримці місцевого населення, на цьому місці було побудовано храм  Вознесіння, роскольниками київського патріархату.

храм “київського патріархату”

 

Дерев`яна Миколаївська церква знаходилась на мальовничому березі Південного Бугу. У ній зберігалась, як вважається, чудотворна ікона святителя Миколая, та знаходилась перед пожежою особливо шанована на Поділлі чудотворна ікона Божої Матері “Тиврівська”, котра й пропала з храму при пожежі. Найстаріша копія-список ікони зараз перебуває у Лемешівському чоловічому монастирі. З цієї ікони было зроблено список на дошці, і він належить  храму святого Архистратига Михаїла, що будується у Тиврові.

Малюнок з видом на католицький монастир,

палац Ярошинських й православна церква

святителя Миколая (зліва на малюнку)

 

Новітня історія Православної Церкви у Тиврові починається з 25 грудня 2005 року, коли у винайнятому приміщенні місцевої автоколони, було відслужено першу за  69 (!) років Божественну Літургію. Її, разом з новонародженою громадою, відслужив направлений у Тиврів на настоятельство, щойно прийнявший  постриг та сан ієрея  ієромонах Вікентій (Флорецький).

З 2005 по 2009 роки православна громада Архистратига Михаїла безрезультатно, долаючи протидію місцевих чиновників та байдужість, а часом й вороже ставлення населення, намагалась вибороти собі  ”місце під сонцем”, вимолюючи земельну ділянку під забудову храму. В цей час богослужіння проходили  на окраїні міста у тісному будівельному вагончику.

Серед варіантів відділення землі під  храм, запропонованих владою, жоден не задовільняв потреб громади. Адже усі пропозиції мали на увазі винести храм подалі за місто. У той же час, у центрі Тиврова функціював  роскольницький  неканонічний  безблагодатний храм  київського патріархату, місцеві чиновники пропонували законній канонічній громаді православної церкви, побудувати храм за містом на….сміттязвалищі!

Старовинна капличка на кладовищі, всіма забута, на котру 69 років ніхто вже й не звертав увагу, була терміново передана у розпорядження розкольників,  щоб не дісталась  канонічній Церкві.  Лжесвященик  “києвського патріархата”  у своїх проповідях почав проклинати канонічну церкву, підбурюючи населення проти громади Архистратига Михаїла, і особисто іеромонаха Вікентія.

У таких умовах батюшка Вікентій назвав  рішення  депутатської ради  Тиврова про передачу ділянки землі  під побудову храма  на честь Архистратига Михаїла , у центрі містечка у 2009 році, Милістю Божою.

Вже 26 жовтня 2010 року відбулася урочиста закладка гранітного  каменю з частинкою мощей священомученника митрополита Володимира і капсули з архієрейскою грамотою  у фундамент перед початком побудови стін храму.

Не зважаючи на усі зусилля й старання громади та настоятеля  протидія розповсюдженню канонічного (законного і благодатного) православія  у Тиврові продовжується до нині. Отця Вікентія фактично повністю позбавлено у містечку  усякого требовиконання, храм будується дивом Божим, знаходяться рідкісні благодійники, котрі жахаються тим умовам, які створені у поселенні навколо  канонічної православної церкви. Велика рідкість для храму побачити на службі нових людей. Але слава Богу! Вони все таки з`являются!

 

 

Зараз Богослужіння проходять у вагончику біля будівництва.

 

Важлива інформація!

Сайт ТИВРІВ ПРАВОСЛАВНИЙ збирає будь яку  історичну інформацію про церковне православне життя Тиврова. Ми дуже  просимо надсилати на нашу поштову електрону скриньку      [email protected]   фотографії старого Тивріва, храмів Тивріва, священиків, то що.  А також ми готові размістити на сторінках сайта ваші творчі доробки розповіді, вірші, пісні, фотографії про Тиврів!

Leave a comment