14 серпня — перший Спас,
Спас медовий, Спас на воді. Це — перше з трьох серпневих свят, присвячене Спасителеві,
Ісусові Христу. Повна церковна назва першого Спасу –
‘Походження чесних древ чесного і животворящого Хреста
Господня’.
У старовинному грецькому Часослові виникнення цього свята
пояснюється так: із-за літньої жари в серпні
Константинополь страждав від поширення різних хвороб;
тому спрадавна встановився звичай виносити з храму Святої
Софії для освячення міста і відвертання епідемій частку
хреста, на якому був розіпнутий Ісус. Мабуть, спочатку
свято називалося не ‘походження’, а ‘передпоходження’,
тобто винесення.
У російських православних селах перший Спас справляли без
особливої пишноти — в цю пору селянинові не до гулянь:
треба і косити, і орати, і сіяти; ‘серпень — каторга’,
говориться в прислів’ї. Але цілий ряд традицій
дотримувалися. З 14 серпня починали збирати мак.
Встановлювався строгий двотижневий Успінський піст.
Влаштовували так звані ‘сирітські і вдовчі допомоги’,
коли всім миром допомагали найбіднішим і слабкішим
жителям села. Багато чого за роботу не запитували,
працювали ‘за пригощання’, а то і самі приносили на двір
вдови всяких припасів :
Ти — за себе, ми — за тебе
а Христов Спас — за усіх за нас!
Називався перший Спас ще і медовим, і ось чому.
Вважалося, що з цього дня бджоли перестають носити
медовий хабар з квітів. Строгі охоронці народних звичаїв
тільки з першого Спасу починали їсти мед, освячуючи його
заздалегідь в церкві. А увечері обступав пасіку натовп
хлопців і підлітків з чашками, а то і просто із зірваним
поблизу листям лопуха. Приходили вони отримати свою
‘дитячу долю’, знаючи, що не обнесе, не обділе їх в
медове свято ні на одній пасіці. Недаремно говориться:
‘Перший Спас — ласунка’.
Дай, Господи, хазяїну багато літ
Багато літ — довгі роки!
Дай довго жити, Спаса не гнівити
Спаса не гнівити, Божих бджіл водити
Божих бджіл водити, затятий віск топити –
Богові на свічку, хазяїну на прибуток
Будинку на приріст
Малим діточкам на пригощання!
Дай, Господи, хазяїну батька-матір годувати
Батька-матір годувати, малих детушек ростити
Розуму-розуму учити!
Дай, Господи, хазяїну зі своєю хазяєчкою
Солодко є, солодко пити
А і того солодше на білому світі жити!
Дай, Господи, хазяїну багато літ!
Крім того, 14 серпня всюди здійснювалися хресні ходи до
води — адже Спас-то цей ‘на водах’! Звичайно, з особливою
урочистістю дійство здійснювалося в Москві, де в обряді
брав участь сам государ. Царські виходи з прадавніх часів
були важливою стороною державного життя. Кожне велике
свято ознаменовувалося ними. Зберігся точний розклад
правил : у якому одязі на яке свято виходити
вінценосцеві, яку мати при цьому свиту. Не виявився
виключенням і день першого Спасу.
Навпроти Симонова монастиря на Москві-річці будувався
спеціальний поміст і влаштовувалася ‘іордань’ — зводився
над водою навіс на чотирьох прикрашених стовпах,
увінчаний позолоченим хрестом. На поміст ставилися два
‘місця’ — государеве(у вигляді п’ятиглавого храму) і
патріарше. Їх обгороджували роззолоченими гратами, поміст
застилали яскраво-червоним сукном. Царське місце було
покрите різьбленням, затверджувалося ‘на п’яти точених
стовпцях, що стоять на п’яти золотих яблуках, і
засмикувалося зсередини тафтяною, занавіскою’.
Під урочистий дзвін у встановлений час з’являлися цар з
боярами, йдучи перед хресним ходом. Починалося урочисте
освячення води. Усі, починаючи з государя, отримували з
патріарших рук засвічені свічки. Після прочитання молитов
цар сходив під навіс ‘іордані’ і звідти — у воду. Був він
в звичайній їздовій сукні, але перед зануренням покладав
на себе дорогоцінні хрести. Їх було за традицією три — що
унизалні перлами і прикрашені коштовними каменями. Ось,
наприклад, як виглядав один з хрестів : ‘…
Посередині образ Спасу різьблений, що стоїть, з боків
образи Пречистої Богородиці та Іоанна Богослова, позаду
Архангел Михайло. На хресті смарагд, з боків двадцять
вісім жемчужків, а в середині дванадцять жемчужків та
вісім камінчиків в гніздах, та два яхонту і два рубіни…
Поки цар, вийшовши з води, переоблачався у суху сукню,
царське місце засмикувалося яскраво-червоним сукном.
Потім государ приймав патріарше благословення і під
благовіст повертався у свої палати. Цього дня народу
строго — дуже суворо заборонялося подавати самодержцеві
чолобитні: в Спасове свято повинен дотримуватися спокій
государевий.
Духовенство кропило святою ‘йорданською’ водою війська і
прапори. Простий люд спрямовувався до ‘іордані’, де
особливі приставлені люди розливали тим, що бажає
освячену воду в заздалегідь приготовлений посуд. У палац
же, на царську половину, вирушали дві наповнені доверху
срібні чаші.
А у Симонова монастиря тривали народні гуляння — чинні,
без танців і без пісень, без винопиття: Успенський піст,
що починається, строгий, дозволяє пригощатися тільки
медом і квасом.
Оставить комментарий