Вознесіння Господнє

Щорічно на 40 день після Пасхи, в четвер 6-го тижня по Пасці, весь православний світ відмічає одне з двунадесятых свят церковного року – Вознесіння Господньє. Назва свята відбиває суть події – це, Вознесіння на Небо Господа Ісуса Христа, завершення Його земного служіння. Число 40 – не випадкове, а сповнене глубокого змісту. У усій Священній історії це був час закінчення великих подвигів. Згідно із законом Моісеєя в 40-й день немовлята повинні були приноситися батьками в храм, до Господа.

І тепер в сороковий день після Воскресіння, як би після нового народження, Ісус Христос повинен був увійти до Небесного Храму Свого Отця, як Спаситель людства. Перемігши смерть, цей страшний наслідок гріха, і давши тим самим можливість воскреснути в славі, Господь возніс у Своїй Особі людську природу, включаючи тіло людини. Тим самим, Господь відкрив кожній людині можливість в загальному Воскресінні вознестися у вищу обитель світла до самого Престолу Всевишнього.

Про подію Вознесіння розповідають нам євангелісти Марк і Лука, особливо детально можна прочитати про це в книзі Діянь Святих Апостолів в 1 главі. Давши учням останні настанови, Ісус Христос “вивів їх геть з міста до Віфанії і, піднявши руки, благословив їх. І коли благословляв їх, став віддалятися від них і возноситися на небо. Вони вклонилися Йому і повернулися в Єрусалим з радістю великою”.

Свято Вознесіння – це свято Неба, відкриття людині Неба, як нового і вічного дому, Неба як справжньої батьківщини. Гріх відокремив землю від неба і нас зробив земними і тими, хто однією землею живуть. Йдеться не про запланетний простір і не про космос. Йдеться про Небо, повернене нам Христом, про Небо, яке ми втратили в земних науках і ідеологіях, і яке розкрив і повернув нам Христос. Небо – це Царство Боже, це Царство вічного життя, Царство істини, добра і краси.

Оставить комментарий